НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
для загальноосвітніх навчальних
закладів
Історія
України. Всесвітня історія
8-9 класи
8-й клас (52 год)
|
Дата
проведення
уроку
|
К-ть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
|
|
|
1
|
ВСТУП
Ознайомлення
учнів із завданнями і структурою курсу. Нова доба в історії України:
хронологічні рамки. Становище українських земель у складі різних держав у ХVІ
ст.
|
Учень/учениця:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися
внаслідок Люблінської унії, володіння Речі Посполитої та її сусідів,
воєводства та їхні центри на українських землях, місця Запорізьких Січей —
фортець та володіння Запорізької Січі, напрямки козацьких походів та перших
повстань, місця найважливіших подій та створення найвизначніших культурних
пам’яток;
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:
застосовує та пояснює на прикладах поняття і
терміни: «магнати», «низове»та«реєстрове козацтво», «Запорізька Січ»,
«клейноди», «козацька республіка», «братства», «національно-визвольний рух»;
визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій
періоду;
порівнює становище привілейованих верств тогочасного
українського суспільства; низових (запорізьких) та реєстрових козаків;
характеризує особливості військово-політичної організації
козацтва; військового мистецтва козаків; становища православної церкви,
реформаційного та контрреформаційного руху на українських землях;
аналізує зміни суспільно-політичного життя на українських
землях після Люблінської унії;
характеризує та оцінює діяльність князя В.-К.
Острозького, діячів Острозької академії, єзуїтів, православних братств;
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші
книжкові пам’ятки, пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло
описує їх;
пояснює засади, на яких виникла греко-католицька церква;
висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження
про доленосні події доби.
|
|
8
|
Тема 1. УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ В ХVІ ст.
Соціальна
структура українського суспільства та економічне життя. Князі, пани й дрібна
шляхта. Становище непривілейованих груп населення. Виникнення українського
козацтва.
Передумови Люблінської унії. Люблінський
сейм 1569 р. Суспільно-політичні зміни в українських землях після Люблінської
унії.
Реформаційні
та контрреформаційні рухи в Україні. Православні братства. Львівська братська
школа.
Становище
церкви. Розвиток полемічної літератури. Церковні собори в Бересті 1596 р.,
утворення греко-католицької церкви.
Виникнення
Запорізької Січі. Д. Вишневецький. Життя та побут козаків.
Військове
мистецтво козацтва. Утворення реєстрового козацтва. Повстання 1591—1596 рр.
Умови
розвитку культури. Розвиток української мови. Шкільництво. Острозька
академія. Рукописна книга та книговидання.
Архітектура
й містобудування. Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво.
|
||
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
6
|
Тема 2. УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ ст.
Зростання
магнатського землеволодіння. Поширення фільварків. Розвиток товарного
виробництва. Міста. Становище селян та міщан.
Вплив
Берестейської унії на церковне життя в Україні. Становище церков.
Морські
походи козаків. Гетьман П. Конашевич-Сагайдачний. Участь українського
козацтва у Хотинській війні.
Козацько-польський
збройний конфлікт 1625 р. Повстання Т. Федоровича, І. Сулими.
Національно-визвольне повстання 1637—1638 рр.
Митрополит
П. Могила. Шкільництво. Утворення Києво-Могилянської академії.
Література. Книговидання.
Театр.
Література. Музика. Архітектура та образотворче мистецтво.
|
Учень/учениця:
показує на карті воєводства Речі Посполитої на
українських землях та територіальні зміни, що відбулися за зазначеного
періоду, території, охоплені національно-визвольним рухом у 20—30-х роках
ХVІІ ст., місця розташування Запорізьких Січей-фортець, найважливіших подій
та створення найвизначніших культурних пам’яток;
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:
визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій
періоду;
характеризує та оцінює діяльність
П. Конашевича-Сагайдачного, П. Могили;
порівнює становище православної та греко-католицької
церков;
визначає наслідки участі козацтва у Хотинській війні,
значення національно-визвольних повстань, особливості соціально-економічного
та політичного становища українців у першій половині ХVІІ ст.;
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші
пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;
висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження
про доленосні події доби.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний
час
|
|
|
|
7
|
Тема 3. ПОЧАТОК
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.
Передумови
Національно-визвольної війни. Б. Хмельницький, його сподвижники.
Битви
на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями. Визвольний похід українського
війська в Галичину. Програма розбудови Української козацької держави.
Збаразько-Зборівська
кампанія. Укладення Зборівської угоди. Берестецька битва. Білоцерківський
мирний договір.
Утворення української
козацької держави — Гетьманщини. Політичний та адміністративно-територіальний
устрій. Фінансова система та судочинство. Українська армія. Зміни в
соціально-економічному житті українського народу.
Молдовські походи
Б. Хмельницького. Батозька битва. Жванецька облога. Внутрішньо- і
зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.
Українські землі в системі
міжнародних відносин. Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної
Європи. Зовнішня політика Гетьманщини. Відносини між Українською державою і
Московією.
Українсько-московська
міждержавна угода 1654 р. Воєнні дії в 1654—1655 рр.
|
Учень/учениця:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися
внаслідок Національно-визвольної війни, територію Української козацької
держави за Зборівським договором та її сусідів, українські землі, що не
увійшли до складу Гетьманщини, напрямки найважливіших козацьких походів під
час Національно-визвольної війни; місця найголовніших битв, підписання
найважливіших договорів, центри полків та столицю Гетьманщини;
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:
застосовує та пояснює на прикладах поняття і
терміни: «Національно - визвольна війна», «Військо Запорізьке»,
«Гетьманщина»;
визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій
періоду;
визначає роль кожної з найбільших битв у розгортанні
національно-визвольної боротьби, зміни політичного та економічного становища
українців, мирних угод козаків із польським урядом;
характеризує політичний та адміністративно-територіальний
устрій Гетьманщини, відносини Гетьманщини з Кримським ханством, Молдовою,
Московією;
порівнює позиції європейських держав щодо
Національно-визвольної війни українського народу;
аналізує значення українсько-московської міждержавної
угоди 1654 р.;
характеризує та оцінює діяльність гетьмана
Б. Хмельницького;
висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження
про доленосні події доби.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
|
Тема 4. УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ В 60–80-ті роки XVII ст.
Віленське
перемир’я. Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б.Хмельницького. Дії
українського війська в Польщі 1656—1657 рр.
Б. Хмельницький — політик та дипломат. Становище в Гетьманщині після смерті
Б. Хмельницького.
Гетьман
І. Виговський, його зовнішня та внутрішня політика. Гадяцька угода 1658 р.
Московсько-українська війна 1658—1659 рр. Конотопська битва.
Переяславський
договір 1659 р. Чуднівська кампанія 1660 р. та укладення Слободищенської
угоди. Боротьба за владу на Лівобережній Україні. Андрусівське перемир’я
1667р.
Гетьман
П. Дорошенко, його боротьба за об’єднання України. Чигиринські походи
турецько-татарського війська. Бахчисарайський мир. Занепад Правобережжя, його
перехід під владу Польщі.
Адміністративно-територіальний
устрій Лiвобережної Гетьманщини. Органи влади. Заходи гетьманів щодо захисту
державних інтересів Гетьманщини. Соціальний устрій.
Слобідська
Україна в другій половині XVII ст. Заснування слобідських міст.
Адміністративно-політичний та соціальний устрій.
Запорізька
Січ у складі Гетьманщини. Участь запорожців у війнах проти Польщі, Османської
імперії та Кримського ханства. Політика уряду Московії щодо Запорізької Січі.
Господарське,
культурне та церковне життя в українських землях. Землеволодіння. Сільське
господарство, ремесло, промисли, торгівля. Становище церкви.
|
Учень/учениця:
показує на карті території, підвладні гетьманам
Лівобережної та Правобережної України; території, що перебували під контролем
Московії, Туреччини, Польщі; напрямки найважливіших походів; місця
найголовніших битв, підписання найважливіших договорів, центри полків
Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України, столиці Лівобережної та
Правобережної Гетьманщини;
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:
застосовує та пояснює на прикладах поняття і
терміни: «Лівобережна Гетьманщина», «Слобожанщина», «Руїна», «Чортомлицька
Січ»;
визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій
періоду;
аналізує зміст угод гетьманського уряду з
державами-сусідами, найважливіших угод між іноземними державами, що
стосувалися українських земель;
порівнює господарське життя різних українських земель,
адміністративно - політичний устрій Слобідської України та Лівобережної
Гетьманщини, зовнішню та внутрішню політику гетьманів;
характеризує та оцінює діяльність гетьмана
П. Дорошенка;
висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження
про доленосні події доби.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
6
|
Тема 5. УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
Гетьманщина
наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. «Вічний мир». Перший Кримський похід.
Обрання гетьманом І. Мазепи. Коломацькі статті 1687 р. Зовнішня та
внутрішня політика гетьмана І. Мазепи.
Правобережна
Україна наприкінці XVIІ — на початку XVIII ст. Відродження козацького
устрою на Правобережній Україні. Повстання С. Палія.
Україна
в подіях Північної війни. Українсько-шведський союз. Воєнно-політичні акції
російського царя проти українців.
Полтавська битва. Гетьман І. Мазепа
в історії України. К. Гордієнко.
Становище в Україні після
Полтавської битви. Наступ царату на українську культуру. Заходи щодо
економіки Гетьманщини. П. Орлик і його Конституція.
Гетьман І. Скоропадський.
Діяльність Малоросійської колегії. П. Полуботок. Відновлення
гетьманства. «Рішительні пункти». Гетьман Д. Апостол, його реформи.
Діяльність «Правління гетьманського уряду».
Особливості розвитку
культури. Освіта і друкарство. Києво-Могилянська академія. Розвиток
літератури: поезія, богословські твори, літописна та історична проза.
Графіка. Живопис. Музика. Театр. Архітектура. Скульптура.
|
Учень/учениця:
показує на
карті напрямки козацьких походів, місця найважливіших подій та створення
найвизначніших культурних пам’яток;
встановлює хронологічну
послідовність подій періоду.
На основі різних джерел
інформації:
застосовує та пояснює на
прикладах поняття і терміни: «Малоросія», «Малоросійська колегія»;
визначає причини, суть
та наслідки основних явищ і подій періоду;
оцінює діяльність
українських гетьманів, заходи козацької старшини в її боротьбі за відновлення
державних прав;
характеризує гетьмана І. Мазепу
як історичного діяча;
аналізує зміст укладених
гетьманами «статей» з Російською імперією, українсько-шведського договору;
основних положень Конституції П. Орлика; умови
розвитку економічного та культурного життя;
характеризує культурні досягнення, розпізнає найвідоміші
пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва, стисло описує їх;
висловлює ставлення до історичних діячів доби, судження
про доленосні події доби.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
5
|
Тема 6. УКРАЇНСЬКІ
ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.
Гетьман
К. Розумовський, його діяльність. Остаточна ліквідація гетьманства.
Діяльність П.Рум’янцева в Лівобережній Україні. Скасування козацького устрою
на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини.
Соціально-політичне
та економічне становище в Правобережній Україні. Розгортання гайдамацького
руху. Коліївщина. М. Залізняк. Зміни у політичному становищі
правобережних земель.
Соціально-політичне
та економічне становище в Галичині, на Буковині та Закарпатті. Опришківський
рух. Поділи Речі Посполитої. Зміни у політичному становищі західноукраїнських
земель.
Адміністративно-територіальний
поділ та освоєння запорізьких земель Нової (Підпільненської) Січі. Ліквідація
Запорізької Січі. П. Калнишевський. Доля запорожців після ліквідації
Запорізької Січі. Заселення Південної України. Кримське ханство в XVIII ст.
Приєднання Криму до Росії.
Особливості
розвитку культури в другій половині XVIII ст. Освіта. Внесок
Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток. Розвиток
філософських ідей. Г. Сковорода. Природничі науки. Музика. Театр.
Архітектура. Скульптура. Графіка. Живопис.
|
Учень/учениця:
показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок поділів
Польщі, російсько-турецької війни (1768—1774), захоплення Росією Криму
(1783), ліквідації козацького адміністративно-територіального устрою на
Лівобережній Україні, Слобожанщині, території Вольностей Війська
Запорізького, території, охоплені національно-визвольним рухом на Правобережній
та Західній Україні;
встановлює хронологічну послідовність подій періоду.
На основі різних джерел інформації:
застосовує та пояснює на прикладах поняття і
терміни: «Вольності Війська Запорізького», «Підпільненська Січ», «Задунайська
Січ», «гайдамаки», «опришки»;
визначає причини, суть та наслідки основних явищ і подій
періоду;
визначає значення українського козацтва, Запорізької Січі
та Гетьманщини в історії України;
характеризує та оцінює діяльність
гетьмана К. Розумовського, кошового отамана П. Калнишевського,
поета та філософа Г. Сковороди;
характеризує культурні
досягнення, розпізнає найвідоміші пам’ятки архітектури та
образотворчого мистецтва, стисло описує їх;
висловлює ставлення
доісторичних діячів доби, судження про доленосні події доби;
доводить, що
Києво-Могилянська академія була одним із найвпливовіших центрів освіти,
науки, видавничої справи в Україні та Росії.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
9-й клас
(52 год)
|
Дата
проведення
уроку
|
К-ть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів
|
|
|
1
|
ВСТУП
Ознайомлення учнів із
завданнями і структурою курсу. Розподіл території України між двома імперіями
на Східну (Російську) і Західну (Австрійську). Україна в умовах
загальноєвропейської кризи аграрно-ремісницької цивілізації. Утвердження
індустріального суспільства. Українське національне відродження.
|
Учень/учениця:
хронологічно співвідносить процеси, які відбувалися на землях
України, із загальноєвропейськими тенденціями історичного розвитку;
показує на карті території розселення українців та
територіальні зміни наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.;
зіставляє їх із сучасними кордонами України;
пояснює, які тенденції розвитку українського
суспільства домiнували у ХІХ ст., що таке ринкові відносини, що таке
індустріальне суспільство;
називає причини кризи аграрної цивілізації.
|
|
|
2
|
Тема1.ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.
ТЕОРІЯ ТА СУСПІЛЬНІ ВИКЛИКИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
Від етносу до нації; від
Малоросії та Галицької Русі до України. «Українське питання» — проблема
панівних націй. «Український проект».
Чим поняття «українська
нація» відрізняється від понять «українська народність» або «український
етнос». Які характеристики їх визначають. Староукраїнство і українство Нового
часу. Історична пам’ять — найсуттєвіший чинник формування національної
свідомості.
Значення фольклору та
етнографії в дослідженні національних ознак українців. Пошук
науково-історичних підвалин української окремішності. Початок академічного
(наукового) етапу українського визвольного руху.
Російська панславістська,
польська федеративна і українська слов’янофільська теорії.
Шляхи мобілізації
української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства. Ідея
соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному
питанні.
|
Учень/учениця:
виявляє розуміння понять «етнос», «народність», «нація»;
орієнтується у визначеннях «український проект», «російський
і польський імперські проекти»;
описує і порівнює стан українського питання в
межах Російської і Австрійської імперій, різниці суспільно-політичних прав
українського населення та сусідніх прийшлих російської та польської націй;
визначає мотиви дій української еліти по виокремленню
українських національних інтересів;
аналізує та узагальнює діяльність провідників
українського руху першої половини ХІХ ст. — етнографів, фольклористів,
істориків, громадських і церковних діячів, їхні твори, що підносили значення
народу, його права керувати суспільним життям на своїй території;
зіставляє історичні і літературні джерела, визначаючи
програмні цілі ідейних керівників національного руху;
здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує
теоретичні постулати лідерів українського руху;
характеризує зміст програмних ідеологічних творів:
«Малоросійські пісні...» М. Максимовича, «Закон Божий»
М. Костомарова та ін.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
6
|
Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ
ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.
Українські землі у складі
Російської імперії: адміністративно-територіальний устрій та регіональний
поділ. Національне та соціальне становище українського населення. Проникнення
буржуазних рис повсякденного життя у побут мешканців міста і села. Життя
великих міст.
Включення
західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії:
адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ. Політика
австрійського уряду щодо українців. Національне та соціальне становище
українського населення. Зміни у побуті, стилі та традиціях життя міста і
села.
Вплив міжнародних відносин
на розвиток українських земель в першій третині ХІХ ст. Україна в
Російсько-турецькій війні 1806—1812 рр. та Російсько-французькій війні 1812
р. Азовське козацьке військо.
Початок національного
відродження. Національна ідея в суспільно-політичному русі України. «Історія
русів». Українська автономістська ідея. Новгород-Сіверський гурток.
Українське культурне відродження на Слобожанщині.
Поширення ідей
Просвітництва у Західній Україні. Пробудження національного життя. Українська
національна ідея в середовищі греко-католицьких священиків. «Руська трійця».
Масонство в Україні.
Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку.
Польське повстання 1830—1831 рр. і Україна.
|
Учень/учениця:
визначає хронологічну послідовність подій періоду;
показує на карті українські землі у межах імперій; на
основі карти порівнює політико-адміністративний устрій українських
земель у складі Російської імперії з політико-адміністративним устроєм
українських земель у складі Австрійської монархії; показує на карті територіальні
зміни;
описує та порівнює становище українського
населення та риси повсякденного життя українців у складі Російської та
Австрійської імперій;
визначає цілі (мотиви) участі українців у війнах за
їхніми діями;
аналізує та узагальнює історичні факти, визначає
причини, сутність і наслідки піднесення національної ідеї, національного
та суспільно-політичного рухів;
зіставляє дані історичних та літературних джерел для
аналізу програмних позицій антиурядових організацій;
здійснює критичний аналіз джерел та інтерпретує події,
подані в історичних документах;
характеризує зміст і значення «Енеїди» та «Русалки
Дністрової».
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
7
|
Тема 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Сільське господарство.
Початок промислової
революції. Формування фабрично-заводської промисловості. Міста. Розвиток
внутрішньої торгівлі. Одеса. Місце України в зовнішній торгівлі Російської
імперії.
Повсякденне життя.
Соціально-економічне становище українського населення під владою Австрійської
та Російської імперій і соціальні рухи. Форми й характер протесту козаків,
селян та військових поселенців.
Селянські виступи під
проводом У.Кармелюка. «Київська козаччина» 1855 р. Селянські виступи в
Галичині, Буковині, Закарпатті.
Утворення Кирило-Мефодіївського братства.
Програмні документи й громадсько-політична діяльність братчиків. Місце
Т. Шевченка в українському національному відродженні. П. Куліш.
М. Костомаров. Риси ментальнісних установок, що відрізняли українців від
сусідніх національних спільнот: поляків і росіян.
Національно-визвольний рух
на західноукраїнських землях під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській
імперії. Зв’язки діячів українського руху Наддніпрянщини з лідерами чеського
і південнослов’янського відродження. Утворення та діяльність Головної руської
ради. Українське питання на Слов’янському з’їзді у Празі. Участь українців у
виборах до австрійського парламенту.
|
Учень/учениця:
визначає хронологічну послідовність подій періоду, хронологічно
співвідносить діяльність Кирило-Мефодіївського братства та
національно-визвольний рух на західноукраїнських землях під час революцій
1848—1849 рр. у Австрійській імперії та інших країнах Європи;
пояснює на основі карти економічні та соціальні процеси
(наприклад, господарська інфраструктура, спеціалізація регіонів, особливості
становища населення у зв’язку з економічним розвитком тощо), показує на
карті території, охоплені антикріпосницьким рухом; показує на карті й
співвідносить території, охоплені національно-визвольним рухом в
українських землях та революційними подіями у країнах Європи;
порівнює соціально-економічний розвиток українських
земель, становище населення та явища повсякденного життя українців під владою
Росії та Австрії;
характеризує та оцінює особливості розвитку сільського
господарства, промисловості й торгівлі даного періоду;
доводить, що кріпосне право гальмувало економічний
розвиток України, призводило до посилення національного та соціального гніту
тощо;
визначає та характеризує передумови, причини,
форми, характер і наслідки протесту різних верств українського населення,
сутність програмних вимог національно-визвольного руху;
порівнює мету, завдання і форми національного руху
наприкінці 40-х років ХІХ ст. в українських землях під владою Росії та
Австрії з вимогами європейських народів під час революцій;
дає власну оцінку діяльності У. Кармелюка,
Т. Шевченка, Кирило-Мефодіївського братства та значення подій 1848—1849
рр. на західноукраїнських землях.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
3
|
Тема 4. КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Особливості розвитку
культури. Капіталізація і її вплив на культуру. Освіта. Київський та
Харківський університети. Гімназії. Рішельєвський та Ніжинський ліцеї. Наука.
Видатні вчені.
Нова українська література
і театр як відображення тенденцій суспільного розвитку. Т. Шевченко, І. Котляревський,
Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулак-Артемовський, Є.Гребінка.
Музика, образотворче
мистецтво і архітектура в пошуках українського мистецького стилю.
Традиційно-побутова
культура у селі та місті. Релігійне життя. Доля української жінки.
|
Учень/учениця:
показує на карті основні місця і території, пов’язані з
розвитком освіти, науки та мистецтва;
визначає і характеризує основні чинники,
особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки культури цього періоду;
описує явища культурного та духовного життя;
порівнює ідеї та цінності, характерні для тогочасної
культури, із сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями
українців;
оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну та світову
культуру.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
5
|
Тема 5. МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В СЕРЕДИНІ — У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Вплив аграрної реформи
уряду Франца-Йосифа 1848 р. на розвиток економіки у західноукраїнських
землях. Селянська реформа 1861 р. у Наддніпрянській Україні. Зміни в
сільському господарстві. Капіталізація. Ринкові відносини.
Поширення вільнонайманої
праці. Розвиток промисловості. Особливості індустріалізації в Україні.
Розвиток міст і сіл. Розширення внутрішнього ринку. Торгівля. Українські
підприємці. Родини Яхненків і Симиренків.
Реформи адміністративно - політичного
управління 60—70-х років ХІХ ст. у підросійській Україні. Зміни у соціальній
структурі суспільства. Суперечливі процеси модернізації повсякденного життя.
Початок трудової еміграції.
|
Учень/учениця:
хронологічно співвідносить (синхронізує) модернізаційні процеси в
українських землях з аналогічними процесами в європейських країнах;
на основі карти описує і характеризує модернізаційні
процеси в українських землях;
характеризує основні реформи суспільного життя в українських
землях і визначає їх наслідки;
описує явища і наводить статистичні дані щодо
соціальних та економічних зрушень в українських землях, на основі їх
узагальнення визначає основні тенденції модернізації українського
суспільства у другій половині ХІХ ст.;
доводить закономірність процесів модернізації у розвитку
українських земель цього періоду;
пояснює суперечливий характер явищ і процесів
модернізації повсякденного життя українців у другій половині ХІХ ст.;
дає оцінку цим зрушенням, визначає їх наслідки щодо
соціального розвитку та життя людей.
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
2
|
Тема 6. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ. УКРАЇНОФІЛЬСЬКИЙ
КУЛЬТУРНИЦЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ЕТАПИ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ
Зіткнення російської,
польської, німецької і австрійської національних ідей на українських землях.
Українське питання, його головні засади і принципи. Україна в геополітичних
стратегіях Росії, Німеччини, Австро-Угорщини. Хлопомани і народовці.
Москвофільство і малоросійство.
Подвійна лояльність української еліти.
Український соціалізм. М. Драгоманов.
Націонал-демократична течія — галицькі народовці
і київські старогромадівці. Ідея територіалізму — патріотизму землі та
концепт «українська політична нація». Національний соціал-демократизм. Участь
представників різних етносів в українському визвольному русі.
|
Учень/учениця:
визначає поняття: «конструктивний та деструктивний міф»,
«малоросійство», «москвофільство»;
порівнює три основних етапи українського визвольного
руху: академічний, українофільський і політичний; дає їх головні
типологічні характеристики;
характеризує постання основних політичних напрямів
українського національно-визвольного руху: націонал-демократизму, соціалізму,
соціал-демократизму, самостійництва;
дає власну інтерпретацію причин, які гальмували національних рух,
зберігали прихильність до імперських концепцій існування України.
|
|
|
5
|
Тема 7. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ У
ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.
Початок громадівського руху
наприкінці 50-х — у 60-х роках ХІХ ст. Київська та інші громади. Журнал
«Основа». В. Антонович. Валуєвський циркуляр.
Основні течії
суспільно-політичного руху в 50—60-х роках ХІХ ст. на західноукраїнських
землях: москвофіли та народовці. Культурно-освітнє товариство «Просвіта».
Польське повстання 1863—1864 рр. і Україна.
Відродження громадівського
руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Південно-Західний відділ
Російського географічного товариства». «Київський телеграф». Емський указ.
Російський громадсько-політичний рух народників в українських землях.
Діяльність галицьких
народовців у другій половині 70-х—90-ті роки ХІХ ст. Розгортання руху
народовців на Буковині та в Закарпатті.
Радикальний рух у Галичині.
«Новоерівська» політика народовців. О. Барвінський та О. Кониський.
Утворення першої політичної партії в Україні (РУРП). І. Франко.
Утворення УНДП та УСДП. Самостійницька позиція партій Західної України.
Українці в Галицькому сеймі та Австрійському парламенті.
Українці-самостійники (М.
Міхновський і Ю. Бачинський).
|
Учень/учениця:
визначає хронологічні межі етапів громадівського руху, синхронізує
прояви суспільно-політичного та визвольного руху в різних регіонах та
європейських країнах;
на основі карти простежує зв’язок між процесами модернізації
суспільства та піднесенням визвольного руху;
визначає, характеризує та порівнює основні
причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного і визвольного руху в
українських землях Російської та Австро-Угорської імперій;
дає характеристику та оцінює діяльність провідних
представників визвольного руху.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
4
|
Тема 8. КУЛЬТУРНЕ
ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Особливості
розвитку української культури. Освіта. Недільні школи в Наддніпрянській
Україні. Вищі навчальні заклади. Новоросійський університет.
Наука.
Наукові товариства. М. Грушевський.
Література.
Драматургія. Архітектура та містобудування. Живопис. Музика. Музеї.
Українські підприємці-благодійники. Родини Терещенків та Харитоненків.
Фольклор
та декоративно-ужиткове мистецтво. Повсякденне життя: звичаї, традиції,
побут. Зміни у житті українських жінок. Особливості релігійного життя.
|
Учень/учениця:
показує на
карті основні місця і території, пов’язані з розвитком освіти, науки та
мистецтва;
визначає і характеризує
основні чинники, особливості розвитку, явища, процеси та пам’ятки
культури цього періоду;
порівнює ідеї та
цінності, що були характерні для тогочасної культури, із сучасними цінностями
українського суспільства;
характеризує та оцінює внесок
окремих діячів у вітчизняну і світову культуру;
порівнює прояви і шляхи
процесу консолідації української нації з аналогічними процесами в Італії та
Німеччині в цей період.
|
|
|
1
|
Тематичне оцінювання
|
|
|
|
3
|
Тема 9. НАШ КРАЙ
НАПРИКІНЦІ XVIII — у XІX ст.
Особливості
модернізації регіону і краю в другій половині ХVІІІ — поч. ХХ ст. Вплив
адміністративно-територіальних реформ 60—70-х років ХІХ ст. на систему
управління краю. Етнічний і соціальний склад мешканців. Міграція.
Господарське життя.
Духовне
життя: вірування, звичаї, традиції, побут. Вплив визвольного руху на
свідомість місцевого населення. Особливості розвитку культури. Повсякденне
життя різних верств місцевого населення.
|
Учень/учениця:
показує на
карті просторові межі краю і описує особливості
адміністративно-територіального устрою, характеризує на основі карти модернізаційні
процеси, що відбувалися на території краю;
хронологічно
співвідносить основні події та історичні процеси в краї з подіями і
процесами вітчизняної та європейської історії;
описує побут,
повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних
джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, писемних та
речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв,
історичних пам’яток);
характеризує особливості
духовного та суспільного життя мешканців краю, порівнюючи з аналогічними
явищами та процесами на інших територіях України.
|
|
|
1
|
Підсумкове оцінювання
|
|
|
|
4
|
Резервний час
|
|
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
8- 9 класи
8-й клас (35 год)
|
Дата
проведення
уроку
|
К-ть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
|
|
1
|
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями й структурою
курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні
ресурси.
Хронологічні межі й періодизація. Поняття Нового
часу. Політична карта Європи. Народонаселення.
|
Учень/учениця:
називає хронологічні
межі та періодизацію Нового часу; показує на карті головні європейські
країни; пояснює та застосовує поняття: «Новий час», «ранній
Новий час».
|
|
|
|
Ранній Новий час
|
(кінець XV — перша половина XVII ст.)
|
|
|
2
|
Тема 1. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ: ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
Відкриття європейців.
Причини й передумови Великих географічних
відкриттів XV—XVI ст. Подорожі португальців. Христофор Колумб і відкриття
Нового Світу. Перша навколосвітня подорож.
Завоювання Нового Світу.
Конкістадори у Новому Світі. Перші колонії.
Освоєння європейцями Північної Америки. Наслідки Великих географічних
відкриттів.
|
Учень/учениця:
називає час Великих
географічних відкриттів, поширення ідей гуманізму, дату відкриття Америки X.
Колумбом; імена видатних мандрівників, доколумбові цивілізації Америки;
показує на карті напрямки
подорожей європейців та нові торговельні шляхи й основні географічні
відкриття;
пояснює і застосовує
поняття: «Великі географічні відкриття», «колонія», «мануфактура»,
«капіталізм», «буржуазія», «найманий робітник»;
описує подорожі
європейців, доколумбові цивілізації Америки, життя і побут людини раннього
Нового часу;
наводить приклади руйнування
середньовічного укладу, нових цінностей західноєвропейців;
порівнює картину
світу, життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;
визначає характерні
риси матеріального світу людини раннього Нового часу;
обґрунтовує зв’язок
між причинами, сутністю та наслідками Великих географічних відкриттів;
аналізує наведені
історичні джерела;
висловлює судження щодо характеру і значення змін у соціально-економічному житті людини
раннього Нового часу.
|
|
|
2
|
Тема 2. ЛЮДИНА РАННЬОЇ НОВОЇ ДОБИ
Матеріальний світ і суспільство.
Зміни в суспільстві. Шлюб і сім’я, становище
жінки. Технічні вдосконалення. Господарювання, мануфактури, капіталізм.
Повсякденне життя Західної Європи.
Житло і хатнє начиння.
Зміни в харчуванні. Правила застілля. Одяг і мода.
|
|
|
|
2
|
Тема 3. ЄВРОПЕЙСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ*
Народження нової культури.
Італійські гуманісти. Гуманізм за Альпами. Поява
утопій. Політичні теорії.
Мистецтво Високого Відродження.
Новий тип творчої людини.
Італійське Відродження. Мистецтво Німеччини. Мистецтво Нідерландів.
* Тема може бути викладена після теми 5.
|
Учень/учениця:
називає хронологічні
межі епохи Високого Відродження; імена видатних митців та їх найвідоміші
творіння;
показує на карті найвизначніші
культурні центри;
пояснює і застосовує
поняття: «Відродження», «гуманізм»;
описує найвизначніші
пам’ятки культури;
визначає характерні
риси мистецтва епохи Високого Відродження;
аналізує та порівнює
мистецтво Високого Відродження та Середньовіччя, італійське та Північне
Відродження;
наводить приклади високого
рівня розвитку мистецтва;
висловлює судження щодо відображення у творчості митців
Відродження цінностей Нового часу.
|
|
|
2
|
Тема 4. РЕФОРМАЦІЯ І КОНТРРЕФОРМАЦІЯ
Реформація в Німеччині.
Німеччина напередодні Реформації. Мартін Лютер і
початок Реформації. Народна Реформація. Від народження протестантизму до
Аугсбурзького миру.
Поширення Реформації та Контрреформація.
Реформація в Женеві і поява кальвіністської
церкви. Перехід папства до Контрреформації. Орден єзуїтів. Тридентський
собор.
|
Учень/учениця:
називає час
Реформації, релігійних війн у Франції, правління вказаних монархів;
хронологічні межі Тридцятилітньої війни, Національно-визвольної війни в
Нідерландах;
показує на карті основні
західноєвропейські держави, регіони поширення католицької й протестантських
церков, перебіг Національно-визвольної війни в Нідерландах, Тридцятилітньої
війни;
пояснює і застосовує
поняття: «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм»,
«орден єзуїтів», «релігійні війни», «національно-визвольна війна»,
«протекціонізм»;
наводить приклади наростання
кризових явищ у католицькій церкві, контрреформаційних заходів католицької
церкви, національно-визвольного характеру війни у Нідерландах;
описує двір
монарха, життя різних верств населення у мирний й військовий час;
характеризує діяльність видатних постатей ХVІ—ХVІІ ст. (М. Лютер, Т. Мюнцер,
Ж. Кальвін, І. Лойола, Ришельє, Єлизавета І, Генріх IV,
В. Оранський), зміни у повсякденному житті;
визначає характерні
риси реформаційних учень, Контрреформації, абсолютної монархії,
національно-визвольної війни;
розкриває особливості
внутрішньої й зовнішньої політики вказаних держав;
аналізує причини,
характер та значення Реформації, національно-визвольної війни у Нідерландах, Тридцятилітньої
війни;
порівнює реформаційні
вчення, абсолютну монархію Франції, Англії та Іспанії;
аналізує наведені
історичні джерела; висловлює судження щодо напрямів економічного,
політичного та духовного розвитку вказаних країн у ХVІ—ХVІІ ст.
|
|
6
|
Тема 5. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ
ДЕРЖАВИ В XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.
Франція.
Народження абсолютизму. Релігійні війни. Генріх
IV. Кардинал Ришельє.
Іспанія.
Іспанія на межі ХV—ХVІ ст. Правління Карла V. Філіп
II. Занепад Іспанії.
Нідерланди.
Нідерланди у складі іспанської монархії. Початок
національно-визвольного руху. Гьози і Вільгельм Оранський. Народження
республіки.
Англія.
Зміни в суспільстві. Королівська Реформація.
Єлизавета І. Прихід до влади династії Стюартів.
Міжнародні відносини.
Характер
міжнародних відносин. Народження постійної дипломатії. Тридцятилітня війна.
Вестфальський мир.
|
||
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
2
|
Тема 6. ЄВРОПЕЙСЬКА
КУЛЬТУРА КІНЦЯ XVI — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.
Досягнення науки та тягар марновірства. Нові
знання про Всесвіт. Пошук нових способів пізнання світу. Досягнення медицини.
«Полювання на відьом».
Література й мистецтво.
Характер європейської культури. Літературні
образи Мігеля Сервантеса. В. Шекспір і театр. Мистецтво доби бароко.
|
Учень/учениця:
називає час епохи
бароко; імена видатних митців та їх найвідоміші творіння;
показує на карті найвизначніші
культурні центри;
пояснює і застосовує
поняття «бароко»;
описує найвизначніші
пам’ятки культури доби бароко;
наводить приклади
високого рівня розвитку культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;
визначає характерні
риси європейської культури кінця ХVI-ХVIІ ст.;
характеризує та аналізує
діяльність видатних науковців і митців та їх найкращі твори;
порівнює мистецтво
Відродження та бароко;
висловлює судження
щодо відображення у творчості митців бароко цінностей Нового часу.
|
|
|
2
|
Тема 7. ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА І МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО
Польська держава.
Фільварково-панщинна система. Шляхетська
демократія. Утворення Речі Посполитої. Зовнішня політика. Культура.
Московська держава
Правління Івана IV Грозного. Смутний час. Воцаріння
династії Романових. Росія і українські землі. Культура.
|
Учень/учениця:
називає час
піднесення Польської держави, період Смутного часу, правління Івана Грозного;
дати Люблінської та Берестейської уній, польсько-турецької війни, воцаріння
династії Романових;
показує на карті території
Речі Посполитої, Московського царства, напрями їх зовнішньої політики;
пояснює і застосовує
поняття: «унія», «шляхта», «фільварок», «опричнина», «церковний розкол»,
«самодержавство», «Смутний час»;
наводить приклади досягнень
культури Речі Посполитої та Московського царства;
описує становище
українських земель у складі Речі Посполитої та Московського царства;
характеризує та аналізує
основні стани суспільства, напрямки зовнішньої політики, досягнення
культури;
визначає характерні
риси державного устрою Речі Посполитої та Московської держави,
московсько-українських відносин;
порівнює релігійне
життя та характерні риси розвитку у західноєвропейських країнах, Речі
Посполитій та Московському царстві.
аналізує наведені
історичні джерела.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
Новий час. Перша частина (друга половина
XVII—XVIII ст.)
|
|||
|
|
8
|
Тема 8. КРИЗА СТАРОГО ПОРЯДКУ. ПОЧАТОК МОДЕРНІЗАЦІЇ
Революція XVІІ ст. і промисловий переворот в
Англії.
Англія напередодні революції. Карл І.
О. Кромвель. Переворот 1668 р. Початок
промислового перевороту.
Франція.
Абсолютизм за Людовіка XIV. Двір Короля сонце.
Ж.Б. Кольбер. Війни Людовіка XIV. Французький класицизм.
Доба Просвітництва.
Витоки й зміст Просвітництва. Французьке
Просвітництво. Вплив Просвітництва на суспільство. Література і мистецтво.
Зміни в повсякденному житті.
Освічений абсолютизм.
Прусське королівство. Нова державна політика
Фрідріха ІІ. Австрія за правління Марії Терезії. Реформи Йосипа ІІ.
Росія.
Московська держава наприкінці XVII ст. Реформи й
зовнішня політика Петра І. Двірцеві перевороти. Епоха Катерини II. Правління
Павла І.
Культура і повсякденне життя.
|
Учень/учениця:
називає хронологічні межі Англійської революції; час
промислового перевороту та громадянської війни в Англії доби Просвітництва;
правління вказаних монархів;
показує на карті основні події Англійської революції та
громадянської війни; основні промислові центри Англії; напрями зовнішньої
політики Франції, Пруссії, Австрії, Англії;
пояснює і застосовує поняття: «промисловий
переворот», «протекторат», «освічений абсолютизм», «лорд-протектор»,
«Просвітництво», «енциклопедисти»,«класицизм», «технічний прогрес»;
наводить приклади технічного прогресу, реформ освічених монархів,
нових цінностей у житті суспільства;
визначає характерні ознаки промислового перевороту,
абсолютизму у Франції, освіченого абсолютизму, Просвітництва, класицизму;
описує пам’ятки доби Просвітництва, повсякденне життя у
різні періоди розвитку держав;
аналізує та порівнює погляди просвітників,
розвиток європейських держав у XVІІІ ст.;
аналізує наведені
історичні джерела;
висловлює судження щодо значення доби Просвітництва, класицизму в
історії людства, наслідків реформ, революції.
Учень/учениця:
називає час правління Петра І та Катерини II,
хронологічні межі Північної війни, дати поділів Речі Посполитої; імена
видатних діячів російської культури XVІІІ ст.;
показує на карті напрями зовнішньої політики та територіальні
зміни Російської імперії у XVIII ст.;
пояснює і застосовує
поняття: «імперія», «двірцеві перевороти»;
описує зміни у
повсякденному житті в Росії XVIII ст.;
наводить приклади активної зовнішньої політики, «освіченого»
правління, досягнень російської культури XVІІІ ст.;
визначає характерні риси та результати внутрішньої та
зовнішньої політики Петра І та Катерини ІІ;
аналізує та
порівнює політику Петра І, Катерини II та Павла І;
аналізує наведені
історичні джерела;
висловлює судження щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої політики Росії
у XVІІІ ст.
|
|
|
|
Сполучені штати Америки.
Англійські колонії в Північній Америці. Початок боротьби проти
метрополії. Проголошення незалежності. Конституція США.
|
Учень/учениця:
називає час
утворення англійських колоній у Північній Америці, хронологічні межі війни за
незалежність, дату прийняття «Декларації незалежності»;
показує на карті англійські
колонії в Північній Америці, перебіг основних подій війни за незалежність;
пояснює і застосовує
поняття: «колонія», «метрополія», «декларація», «конституція»,
«республіка», «федерація»;
наводить приклади особливостей
демократичного устрою США;
описує становище
англійських колоній у Північній Америці, найяскравіші події війни за
незалежність;
визначає характерні
риси політики Англії щодо колоній, «Декларації незалежності» та Конституції
США;
характеризує діяльність
видатних історичних діячів;
аналізує причини,
характер і наслідки війни за незалежність;
порівнює державний
устрій США й Англії, економічний розвиток метрополії та колоній у Північній
Америці;
аналізує наведені
історичні джерела.
|
|
|
2
|
Тема 9. КРАЇНИ СХОДУ
Османська імперія. Персія.
Османська імперія та її зовнішня політика.
Ослаблення Османської імперії. Перське царство. Правління Надир-шаха.
Індія.
Держава Великих Моголів. Правління Акбара і Шах
Джахана. Проникнення європейців у Індію, встановлення англійського
володарювання. Релігійне та культурне життя.
Китай та Японія.
Китай за правління династії Мін. Імперія Цин.
Об’єднання та самозакриття Японії. Культура.
|
Учень/учениця:
називає час
існування держави Великих Моголів в Індії, піднесення Османської імперії,
розгрому турецької армії під Віднем; початку самоізоляції Китаю та Японії;
показує на карті території
Османської імперії, Персії, Японії, Китаю, Індії, напрями зовнішньої
політики;
пояснює і застосовує
поняття: «держава Великих Моголів», «імперія», «іслам», «індуїзм»,
«конфуціанство», «сьогунат Токугава»;
наводить приклади високого
рівня розвитку культури країн Сходу, взаємовпливу європейської східної
цивілізації;
описує пам’ятки
культури;
визначає основні
здобутки культури, релігій Сходу; характерні риси державного устрою країн
Сходу;
характеризує особливості
економічного й політичного розвитку країн Сходу;
порівнює європейську
та східні цивілізації;
аналізує наведені
історичні джерела;
висловлює судження
щодо особливостей розвитку східних цивілізацій.
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
9-й клас (35 год)
|
Дата
проведення
уроку
|
К-ть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів
|
|
|
1
|
ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою
курсу. Побудова підручника. Додаткова навчальна література та електронні
ресурси.
Світ наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.
Періодизація Нової історії. Загальна
характеристика змін у господарюванні, політичному житті, утвердження
парламентаризму, розвитку духовної сфери суспільства.
|
Учень/учениця:
характеризує основні
особливості розвитку світової цивілізації наприкінці ХVІІІ — у ХІХ ст.;
аналізує роль
технічного прогресу;
визначає основні
зміни в політичному житті, напрями політичної еволюції провідних держав
світу, розвитку духовного життя, зміни в побуті людей та їхньому мисленні.
|
|
|
4
|
Тема 1. ВЕЛИКА ФРАНЦУЗЬКА РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ ХVІІІ ст. ЄВРОПА В ПЕРІОД
НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН
Французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст. Доба
Просвітництва.
Причини та початок Французької революції.
Декларація прав людини і громадянина. Конституція 1791 р.
Встановлення республіки. Якобінська диктатура.
Термідоріанська реакція. Франція за Директорії. Наполеон Бонапарт.
Франція в період Консульства й Імперії. Кодекси
Наполеона. Війни Наполеона. Континентальна блокада. Російський похід
Наполеона. Битви під Лейпцигом і Ватерлоо. «100 днів» Наполеона.
Територіальні зміни внаслідок Віденського
конгресу. Утворення Священного союзу.
|
Учень/учениця:
визначає основні
риси кризи феодально-абсолютистської системи у Франції наприкінці ХVІІІ ст.,
причини Французької революції;
характеризує діяльність
Установчих і Законодавчих зборів, наслідки повалення монархії, погляди
жирондистів і монтаньярів, соціально-економічну політику якобінців,
суспільно-політичне життя Франції після Термідоріанського перевороту;
дає оцінку якобінській
диктатурі, політиці Директорії;
аналізує життя
французів часів Консульства й Імперії, характер наполеонівських війн, їх
вплив на життя і долю народів Європи;
пояснює суть
політики континентальної блокади, причини краху наполеонівської імперії,
характер, спрямованість і наслідки рішень Віденського конгресу;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Вольтеру, Монтеск’є, Руссо, Дідро,
Мірабо, Сійєсу, Лафайєту, Дантону, Робесп’єру, Наполеону Бонапарту;
показує на карті кордони
країн Європи наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст., походи Наполеона, місце
основних битв, територіальний перерозподіл Європи за рішенням Віденського
конгресу;
тлумачить, співвідносить
і застосовує поняття і терміни: «революція», «права і свободи
громадянина», «інтервенція», «реформа», «Гора і Жиронда», «якобінці»,
«термідоріанці», «Директорія», «консулат», «Перша імперія», «кодекси
Наполеона», «континентальна блокада», «100 днів», «Священний союз».
|
|
|
5
|
Тема 2. ЄВРОПА
Й АМЕРИКА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Політичне становище в Європі після Віденського
конгресу. Національний і революційний рухи в Європі в 20–30-х роках ХІХ ст.
Велика Британія у першій половині ХІХ ст. Перша
парламентська реформа та її наслідки. Чартизм. Перехід Англії до політики
вільної торгівлі.
Франція у період Реставрації. Липнева революція
і Липнева монархія. Політична роздробленість Німеччини. Втрата своїх позицій
Австрією й посилення Пруссії.
Суспільно-політичні течії і рухи в Росії.
Повстання декабристів.
Суспільно-політична думка Європи.
«Весна народів». Революція 1848—1849 рр. у
Франції. Друга Республіка. Бонапартистський переворот 1851 р. і встановлення
Другої імперії.
Загальна характеристика революцій у Німеччині,
Австрії, Угорщині та Італії.
Причини поразки і наслідки революцій 1848—1849
рр.
Утворення незалежних держав у Латинській
Америці.
|
Учень/учениця:
характеризує політичне
становище в Європі після Віденського конгресу, основні риси економічного,
політичного і суспільного життя країн Європи в 1815—1847 рр., причини і
наслідки парламентської реформи в Англії, чартистського руху, переходу
Британії до політики вільної торгівлі, розвиток національно-визвольного і
революційного руху в Європі; національну політику в Австрійській імперії;
відстежує політичний
розвиток Франції і Німеччини в 20—40-х роках ХІХ ст., наслідки політики
національного гноблення в Австрійській імперії;
аналізує суспільно-політичні
рухи в країнах Східної і Західної Європи, причини революції 1848—1849 рр.;
розкриває особливості,
характер, хід, причини поразок і наслідки революції в європейських країнах у
1848—1849 рр.;
показує на карті країни
Європи в першій половині ХІХ ст., утворення незалежних держав у Латинській
Америці, революційні і національно-визвольні рухи;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: королеві Вікторії, Луї Філіппу,
Герцену, Луї Наполеону Бона-парту;
тлумачить, співвідносить
і застосовує поняття і терміни: «клерикалізм», «політична реакція»,
«національно-визвольний рух», «чартизм», «політика», «політика вільної
торгівлі», «реставрація», «слов’янофіли», «західники», «національне
відродження», «весна народів».
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
4
|
Тема 3. ЄВРОПА Й АМЕРИКА У ДОБУ ОБ’ЄДНАННЯ І МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Боротьба Пруссії і Австрії за переважання в
Німеччині. Об’єднання Німеччини в 1871 р.
Перетворення Австрійської імперії на дуалістичну
монархію.
Політична роздробленість Італії, піднесення
П’ємонту. Два напрями боротьби за об’єднання Італії. Утворення Італійського
королівства. Об’єднання Італії.
Вікторіанська Британія. Англія — «майстерня
світу». Утвердження лібералізму. Формування ліберальної та консервативної
партій. Ірландське питання. Зовнішня політика Англії.
США в першій половині ХІХ ст. Особливості
соціально-економічного розвитку. Доктрина Монро та її реалізація.
Громадянська війна 1861—1865 рр. Реконструкція Півдня.
|
Учень/учениця:
характеризує процес
та наслідки політичного об’єднання Німеччини й Італії, перетворення Австрійської
імперії на дуалістичну монархію;
аналізує два шляхи
ринкової революції США, територіальну експансію США на Американському
континенті, причини, хід та наслідки громадянської війни;
пояснює причини і
наслідки перетворення Англії на провідну економічну державу світу;
описує колоніальні
загарбання Англії в ХІХ ст., визначає суть політики «блискучої ізоляції»;
показує на карті країни
Європи в середині ХІХ ст., колоніальні загарбання Англії, об’єднання
Німеччини й Італії, хід громадянської війни в США;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: фон Бісмарку, Мадзіні, Кавуру,
Гарібальді, Лінкольну;
тлумачить, співвідносить
і застосовує поняття і терміни: «конституційний конфлікт»,
«Північнонімецький Союз», «лібералізм», «ідеологія», «політика»,
«консерватизм», «колонія», «метрополія», «аболіціонізм», «плантаційне
господарство», «ринкова економіка», «федерація», «конфедерація»,
«громадянська війна», «афроамериканці», «реконструкція Півдня».
|
|
|
6
|
Тема 4. УТВЕРДЖЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В ПРОВІДНИХ ДЕРЖАВАХ
СВІТУ
Формування індустріального суспільства в
провідних державах Європи і в США. Науково-технічна революція кінця ХІХ ст.
та її наслідки. Виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп.
Монополізація економіки. Нові класи і суспільні верстви. Соціалізм. Марксизм.
Перший і Другий Інтернаціонали. Міграційні рухи. Утвердження демократії та
громадянського рівноправ’я.
Зростання ролі держави в суспільно-економічному
житті.
Криза Другої імперії у Франції. Франко-нiмецька
війна 1870—1871 рр. та її наслідки. Паризька комуна. Становлення Третьої
Республіки. Політичні кризи 80—90-х років. Формування Французької
колоніальної імперії.
Німеччина в 1871—1900 рр. Конституція 1871 р.
Внутрішня і зовнішня політика Отто фон Бісмарка. Німецька соціал-демократія.
Перехід Німеччини до світової політики.
Велика Британія в останній третині ХІХ ст.
Втрата Англією промислового лідерства. Внутрішнє становище. Ірландське
питання. Криза класичного лібералізму. Тред-юніони.
США в 1877—1900-х рр. Економічне піднесення
країни, зростання впливу великих корпорацій. Політичне життя, становлення
антимонопольного законодавства. Расова політика, юридичне оформлення
сегрегації на Півдні. Робітничий рух.
Модернізація Російської імперії. Скасування
кріпосного права. Зовнішня і колоніальна політика Російської імперії. Реформи
Олександра ІІ та їх наслідки. Росія в пореформений період. Особливості
економічного розвитку. Формування нової соціальної структури. Внутрішнє
становище в країні. Народництво. Робітничий рух і формування
соціал-демократії.
Доба Мейдзі в Японії. Крах політики
самоізоляції. Реформування економічного та суспільно-політичного життя.
Економічне зростання країни.
|
Учень/учениця:
характеризує процес
завершення формування індустріального суспільства в провідних державах Європи
і США, науково--технічну революцію кінця ХІХ ст. та її наслідки, виникнення
великих корпорацій і фінансово-промислових груп, монополізацію економіки,
нові класи й суспільні верстви, міграційні рухи, ствердження демократії та громадянського
рівноправ’я, зростання ролі держави в суспільному й економічному житті;
висвітлює основні
напрями соціально-економічного і політичного розвитку провідних держав світу
в останній третині ХІХ ст., головні події життя, проблеми внутрішньої та
зовнішньої політики;
пояснює причини
посилення нерівномірності економічного і політичного розвитку європейських
країн і США та наслідки цього явища;
аналізує причини,
хід та наслідки модернізації Росії і Японії, реформи 60—70-х років ХІХ ст. в
Російській імперії та реформи Мейдзі в Японії;
показує на карті країни
світу в останній третині ХІХ ст., основні індустріальні центри Європи і США,
хід франко-німецької війни;
дає характеристику визначним особистостям цього періоду: Тьєру, Клемансо, Гладстону,
Дізраелі, Олександру ІІ;
тлумачить, співвідносить
і застосовує поняття і терміни: «індустріальне суспільство»,
«науково-технічна революція», «корпорація», «монополія»,
«капіталізм»,«інвестиції»,«міграція», «демократія», «світова політика»,
«тред-юніон», «двопартійна система», «антимонопольне законодавство», «расова
політика», «сегрегація», «міжнародний робітничий рух», «Комінтерн»,
«суфражизм», «модернізація», «реформа», «народництво», «тероризм»,
«соціал-демократія», «доба Мейдзі».
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
|
|
4
|
Тема 5. ЗАВЕРШЕННЯ ФОРМУВАННЯ СВIТОВИХ КОЛОНІАЛЬНИХ ІМПЕРІЙ.
МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В ОСТАННІЙ ТРЕТИНІ ХІХ ст.
Завершення територіального поділу світу.
Колоніальна політика на Сході й в Африці. Суперечливість наслідків
колоніального панування. Зворотний вплив колоній на метрополії.
Британське володарювання в Індії. Політика
кастового й релігійного розбрату. Повстання сипаїв. Міф про тягар білої
людини.
Китай у другій половині ХІХ ст. Тайпінське
повстання. Економічне проникнення в країну західних держав.
Народи Африки під владою європейських
колонізаторів.
Міжнародні відносини в 1871—1900 рр.
Геополітичні наслідки франко-німецької війни. Союз трьох імператорів.
Загострення англо-німецького колоніального суперництва. Утворення нових
незалежних держав на Балканах. Утворення Троїстого союзу і загострення російсько-німецьких
відносин. Оформлення англо-франко-російського альянсу. США в міжнародних
відносинах. Панамериканізм. Зовнішня та колоніальна політика Японії.
|
Учень/учениця:
Характеризує завершення територіального поділу світу,
колоніальний гніт у країнах Сходу й Африки, експлуатацію сировинних і
людських ресурсів, особливості британського, французького і німецького
колоніалізму, геополітику, суперечливі наслідки колоніального панування,
зворотний вплив колоніальних володінь на розвиток і долю метрополій;
висвітлює наслідки британського володарювання в Індії;
політику кастового і релігійного розбрату в Індії, повстання сипаїв,
становище Китаю в другій половині ХІХ ст., перебіг тайпінського повстання,
економічне проникнення західних держав, становище народів Африки під владою
європейських колонізаторів;
аналізує міжнародні відносини в 1871—1900 рр., політичні
наслідки франко-німецької війни, Союзу трьох імператорів, утворення Троїстого
союзу, оформлення франко-російського альянсу, роль США в міжнародних
відносинах, суть панамериканізму;
показує на карті колоніальний поділ світу наприкінці ХІХ ст.,
колонії та напівколонії, утворення Троїстого союзу, перші війни за
перерозподіл колоній, сферу діяльності міжнародних організацій;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття
і терміни: «територіальний поділ світу», «тайпіни», «сипаї», «Союз трьох
імператорів», «Троїстий союз», «панамериканізм».
|
|
|
4
|
Тема 6. КУЛЬТУРА
НАРОДІВ СВІТУ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ХІХ ст.
Духовне життя народів Європи і Америки у ХVІІІ —
наприкінці ХІХ ст. Розвиток науки і техніки. Література і мистецтво. Культура
народів Азії і Африки.
Повсякденне життя людей. Дозвілля. Наслідки
урбанізації. Аристократія, буржуазія і пролетаріат. Родинні стосунки.
Фемінізм. Освіта. Релігія і мораль.
|
Учень/учениця:
характеризує духовне життя країн Європи й Америки у ХVІІІ —
наприкінці ХІХ ст., розвиток науки і техніки, суспільні науки, розвиток
філософської, економічної, соціальної й політичної думки, літературу і
мистецтво, культуру народів Азії й Африки;
описує повсякденне
життя людей, наслідки урбанізації, житло і повсякденний побут різних
прошарків населення, родинні стосунки, релігію і мораль, дозвілля;
тлумачить, співвідносить і застосовує поняття
і терміни: «культура», «духовне життя», «урбанізація», «фемінізм».
|
|
|
1
|
Узагальнення
|
|
|
|
1
|
Підсумкове узагальнення
|
|
|
|
1
|
Резервний час
|
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Пропонована програма з
історії для 5—9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою
навчання (основна школа у структурі 11-річної; старша школа (безпрофільна) у
структурі 11-річної) складена, виходячи з цілей, вимог і змісту навчання
історії у школі, закладених у Державному стандарті освіти (освітня галузь
“Суспільствознавство”). Представлено курси історії України і всесвітньої
історії з давніх часів до сьогодення, які складають хронологічно послідовну
лінійну систему шкільної історичної освіти.
Зміст навчального
історичного матеріалу побудований на основі синтезу культурологічного, цивілізаційного
та соціоантропоцентричного підходів у контексті всесвітньої та європейської
історії. Людина розглядається як суб’єкт і творець історичного процесу.
Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі таких
загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства, як
гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава,
громадянин, людина, сім’я тощо.
Вітчизняну і всесвітню
історію представлено у вигляді двох курсів, що є важливим для цілісного
уявлення про кожен із них. Разом з тим, процеси, події та явища вітчизняної
історії висвітлюються у контексті загальноєвропейської та світової
історії. Такий підхід учитель може за даною програмою реалізувати шляхом
синхроністичного вивчення та узгодження матеріалу відповідних курсів
української та всесвітньої історії, виходячи із можливостей міжкурсових
зв’язків. При плануванні навчального процесу педагог може сам визначити
оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність розгляду окремих
тем і сюжетів, місце включення регіонального та локального матеріалу. Інколи
доцільним є поєднане вивчення тем із курсів української та всесвітньої історії.
Це стосується, наприклад, історії міжнародних відносин і зовнішньої політики у
ХХ ст., історії Першої та Другої світових війн, окремих питань історії культури
тощо.
Зміст курсів інтегрує
соціальну, економічну, політичну й духовну історію та
висвітлює тісний взаємозв’язок всіх сфер людського буття. В межах даного
підходу особлива увага приділяється питанням духовності, повсякденного життя,
психології суспільства, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур
різних народів. Це дозволяє разом з формуванням конкретних знань та
загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їхніх моральних
та естетичних цінностей. Вперше більшу увагу приділено регіональній та місцевій
історії (історії краю), що дає можливість виховувати патріотичні та
державницькі почуття та якості школярів, посилює інтерес до історичної
інформації. В темах “історія краю” передбачений насамперед розгляд історичного
матеріалу місцевості, де розташована школа: міста, селища, села, району. Зміст
відповідних тем передбачає як вивчення конкретних подій, явищ, історичних
постатей краю, так і порівняння їх із подіями та явищами, що відбувались на території країни
в цілому. Такі теми
потребують широкого залучення учнів до самостійної пізнавальної
діяльності, зокрема з елементами досліджень.
Програмою передбачено
максимальну мінімізацію знань учнів, що відкриває можливості значної
активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження.
З психолого-дидактичної
точки зору, програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого,
діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.
Це вимагає від учителя
значної психологізації навчально-виховного процесу, умінь розбудувати його з
урахуванням даних постійної діагностики рівня розвитку та навчальних досягнень
учнів, стимулювання, мотивування їхньої пізнавальної діяльності, забезпечення
високого рівня їхньої активності й самостійності.
Об’єднані у клас учні створюють неповторну комбінацію
потреб, інтересів та пізнавальних можливостей, яка виключає шаблонний підхід у
навчанні. Один і той же зміст не може бути однаково опрацьованим у різних
класах, тому в побудові уроків, виборі структурних форм учитель керується
насамперед методичною доцільністю та конкретними умовами навчання. Прикметами
сучасного навчального заняття є відсутність стандартних ознак у його структурі
та методиці, розмивання меж між його елементами.
Сьогодні учні все частіше
виявляють свою компетентність не тільки під час опитування або закріплення
засвоєного, а безпосередньо у процесі аналітичної роботи над новим матеріалом,
що вимагає широкого впровадження у шкільну практику різних моделей активного
навчання від проблемного викладу навчального матеріалу вчителем і розв’язання
проблемних завдань до самостійної пошуково-дослідницької роботи учнів.
Критерієм оцінки навчальної діяльності учнів є сьогодні не стільки обсяг
матеріалу, що
залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати,
активно використовувати в нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння
самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв’язку з
цим зростає значення самостійної роботи учнів як на уроках, так і в процесі
виконання домашнього завдання.
Пропонована програма
розрахована саме на такі особливості навчання. Вона дає можливість учителю
самостійно варіювати матеріал, творчо підходити до організації навчання учнів.
Успішним є те навчання, яке створює атмосферу зацікавленості, небайдужості до
матеріалу, що розглядається, спільного розв’язання навчальної проблеми.
Основними компонентами
програми є: зміст історичного навчального матеріалу, перелік державних вимог до
рівня загальноосвітньої підготовки учнів, на який учитель орієнтується під час
вивчення конкретних тем окремих курсів.
До кожної теми надано
орієнтовний узагальнений перелік інформаційних питань змісту, які обов’язково
мають бути відбиті у підручниках або інших посібниках, що повідомляють учням
зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються учнями у вигляді
знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.
Інформаційні питання не
розподілені за окремими уроками, що дозволяє учителю самому визначати назву
теми уроку, кількість, обсяг і перелік питань, що вивчатимуться на тому чи
іншому уроці в залежності від особливостей учнів класу та його індивідуального
підходу до викладання.
Пропоновані інформаційні
питання є мінімумом знань, які підлягають обов’язковому засвоєнню учнями на
різних рівнях навчальних досягнень у відповідності до індивідуального розвитку
пізнавальних можливостей того чи іншого учня. Повне опрацювання знань у певній
системі, їх усвідомлення і застосування забезпечуються у даній програмі не
тільки запам’ятовуванням, а й опрацюванням їх за завданнями, що передбачені
наступним компонентом програми “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів”.
Державні вимоги до рівня
загальноосвітньої підготовки учнів представлені у програмі у вигляді переліку
умінь і навичок, яких мають набути учні під час вивчення тієї чи іншої теми.
Підходи до підвищення
загальноосвітнього рівня підготовки учнів та тематичного оцінювання навчальних
досягнень учнів пов’язані з поступовим ускладненням та поглибленням основних
історико-предметних
(хронологічних, просторових, інформаційних, мовленнєвих, логічних та
аксіологічних) умінь, навичок учнів різних класів у відповідності до їх вікових
та пізнавальних можливостей (див. таблицю на с. 140). У таблиці представлено рівні
сформованості умінь і навичок учнів у кожному класі, якими вони опановують під час вивчення
відповідних курсів.
Систематичне та
послідовне формування перелічених знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій
забезпечує розвиток в учнів відповідних загальнопредметних компетентностей з
історії, які є основою для набуття учнями ключових компетентностей.
Програму складено у відповідності до такого
розподілу навчального часу.
Послідовність
вивчення курсів
української та всесвітньої історії по класах
української та всесвітньої історії по класах
|
Клас
|
Курси
|
Кількість годин
|
|
5
|
Історія України (Вступ до
історії)
|
35
|
|
6
|
Історія України. Всесвітня
історія
(Історія стародавнього світу)
Інтегрований курс
|
70
|
|
7
|
Історія України
Всесвітня історія |
35
35 |
|
8
|
Історія України
Всесвітня історія |
52
35 |
|
9
|
Історія України
Всесвітня історія |
52
35 |
|
10
|
Історія України
Всесвітня історія |
35
35 |
|
11
|
Історія України
Всесвітня історія |
52
35 |
Навчальний матеріал
кожного курсу у програмі розподілений на теми, для кожної з яких визначені
орієнтовні часові межі. Кожну тему завершує урок тематичного оцінювання, на
який виділено окрему годину. У програмі передбачено вступні уроки до кожного
курсу інтегрованого змісту, які сприяють формуванню в учнів цілісних історичних
уявлень, встановленню наступності у вивченні української та всесвітньої
історії, кращій організації пізнавальної діяльності учнів. На таких уроках учні
мають познайомитись зі структурою та методичним апаратом відповідного
підручника та іншими видами джерел інформації з курсу (текстами, фрагментами
історичної літератури, письмовими та речовими історичними джерелами,
ілюстраціями, фондами та експонатами музеїв, історичними пам’ятками).
Наприкінці кожного курсу
передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний
розсуд.
Сучасні підходи до
оцінювання, пов’язані з потребами особистісно орієнтованого характеру навчання
та реального розвитку учня потребують від учителя насамперед чіткого
формулювання завдань оцінювання. Такими завданнями вважаються:
•
визначити рівень навчальних досягнень учнів;
•
визначити найкращих за результатами учнів;
•
стимулювати мотивацію учнів до навчання і отримання
знань;
•
визначити рівень здібностей учнів;
•
визначити, чи є необхідність в додатковому навчанні або
перенавчанні;
•
поставити оцінки (в балах).
Методика перевірки знань,
умінь та навичок має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для
перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і
навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми
безпосередньо на уроці, взагалі, навряд чи можливо. Цінності, особисте
ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — надати учням
можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких “навчальних ситуаціях”
у класі та поза школою.
Оцінювання результатів
навчання учнів історії за пропонованою програмою передбачає оцінювання
засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Таке оцінювання можна
провести, пропонуючи учням на уроках тематичного оцінювання усні запитання,
письмові завдання, насамперед тестові. Завдання з вибором однієї відповіді з
декількох дозволять перевірити такі знання і уміння учнів:
•
знання дат, хронологічних меж, періодів найбільш важливих
історичних подій і процесів;
•
знання фактів — місця, обставин, учасників, результатів
подій;
•
співвіднесення одиничних фактів і типових загальних явищ;
•
визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і
подій;
•
групування (класифікація) фактів за вказаною ознакою;
•
знання історичних понять термінів, їх визначень;
•
розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями.
Однак для перевірки таких
елементів підготовки учнів з історії, як опрацювання (аналіз, застосування,
оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, співставлення,
обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної
події, явища, діяча, тести виступають лише як частина прийомів контролю. Для
підсумкової атестації учнів потрібно використовувати також такі форми контролю,
як розгорнуті усні та письмові відповіді, есе, твори, дослідження, проекти
тощо.
Досягнення передбачених даною програмою навчальних
результатів можливе тільки за умов поєднання активних та інтерактивних форм,
методів і технологій організації пізнавальної діяльності учнів на уроках як
вітчизняної, так і всесвітньої історії. Певне розвантаження програм окремих
курсів дозволяє учителю звернути увагу на розвиток пізнавальних можливостей
учнів, їхніх особистісних рис та характеристик, основних компетентностей.
Впровадження програми має
ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є
взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не
рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження
людської гідності, довіра), зумовлює використання особистісного діалогу як
домінуючої форми навчального спілкування, спонукає до обміну думок, вражень,
моделювання життєвих ситуацій, включає спеціально структуровані ситуації
вибору, авансування
успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання. Принципово важливою є
орієнтація на розвиток творчості, творчої активності, творчого мислення,
здібності до адекватної діяльності в нових умовах.
Програма складена таким
чином, щоб максимально спростити роботу вчителя під час підготовки до
навчальних занять.
Орієнтуючись на визначені
в програмі вимоги до навчальних досягнень учнів та порівнюючи їх із
пізнавальними здібностями школярів, учителі мають змогу у стислий термін:
•
конкретизувати освітні та розвивальні цілі у
планах-конспектах окремих навчальних занять, чітко сформулювавши їх як
очікувані результати навчання;
•
визначити основні методи і прийоми діяльності учнів під
час навчання;
•
створити систему оцінювання і моніторингу навчальних
досягнень учнів від комплексу завдань, спрямованих на визначення рівня знань і
сформованості певних умінь під час безпосереднього вивчення учнем навчального
матеріалу, до завдань тематичної та підсумкової атестації;
•
коригувати навчальний процес згідно з визначеними
тенденціями;
•
вибрати найбільш придатні для досягнення очікуваних
результатів навчальні посібники та засоби навчання.
Користуючись програмою,
учні ознайомлюються з визначеними вимогами до навчальних досягнень, що дозволяє
їм:
•
зробити процес навчання більш мотивованим і
цілеспрямованим;
•
організувати самоконтроль за особистим просуванням у
навчанні;
•
залучати додаткові внутрішні резерви і допоміжні методичні
засоби для покращення результатів навчальної діяльності;
•
активізувати пізнавальну діяльність.
Спираючись на програмні
вимоги, батьки учнів отримують можливість:
•
визначити відповідність рівня навчальних досягнень своїх
дітей загальним вимогам програми;
•
створити умови для покращення результатів навчання дітей;
•
вибрати відповідну до індивідуальних особливостей дитини
систему викладання;
•
отримати індивідуальні рекомендації щодо покращення
результатів навчальної діяльності дитини та визначення індивідуальної траєкторії
її навчання.
Програма зорієнтована на
кінцевий результат навчання і дозволяє адміністрації школи:
•
створити більш об’єктивну систему моніторингу як
діяльності вчителя, так і просування учнів у навчанні;
•
впливати на результати навчальної діяльності через
закладені у програмі важелі, виходячи із внутрішніх резервів;
•
консолідувати навчально-виховні зусилля батьків, учнів,
школи, конкретного вчителя у створенні оптимальних умов для розкриття
здібностей та інтелектуального зростання особистості учня.
Програма дозволяє широко
залучити до навчання історії психологічну науку та за допомогою шкільного
психолога:
•
розробити для учнів, їх батьків та вчителів рекомендації
з розвитку пізнавальних можливостей учнів і покращення на їх основі результатів
навчальної діяльності;
•
допомогти вчителеві у здійсненні моніторингу власної
діяльності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий